Роль милосердя в Судний день

Сьогодні мою увагу привернув уривок з Послання Якова 2:13: «Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.»

А як сказано в Посланні до Євреїв 9:27: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,»

Також у 2-му Посланні до Коринтян 5:10: «Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.»

МИ ВСІ постанемо перед судом Христовим. З цього немає винятків, і вирок буде винесено відповідно до наших вчинків — добрих чи злих. Я знаю, що для багатьох людей тема суду викликає занепокоєння. «Віра, — кажуть вони, — врятувала мене, і мені не доведеться поставати перед судом». «Я можу жити так, як хочу, як і всі інші, без милосердя та любові до своїх ближніх, але оскільки я «вірую», це не має значення», — додають вони. Але, друже мій, це має значення! Бо, просто кажучи, віра без діл милосердя та любові мертва, неіснуюча, порожня, фальшива та теоретична. Така фальшива віра нікого не спасе. Про це нам говорить Павло, і про це говорить нам також Яків:

Галатів 5:19-21
«Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!»

Якова 2:14-18
«Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра? Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі! Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх.»

Тож ми всі постанемо перед судом Христовим, один за одним, і там будуть виявлені наші вчинки. Не наші богословські знання, не наше вивчення Біблії, не вірші, які ми завчили напам’ять. Ці речі не мають значення. Вони є засобами для досягнення мети, а не самою метою. Я читаю Біблію не для того, щоб повторювати її слова як папуга, а щоб вона допомагала мені краще жити християнським життям. Зрештою, навіть фарисеї мали богословські знання! Так само як і священик та левіт, які натрапили на мандрівника, побитого розбійниками й залишеного на дорозі помирати, у притчі про доброго самарянина. Але це не принесло їм ніякої користі. Замість того, щоб проявити милосердя до свого напівмертвого ближнього, вони пройшли повз нього! Вони залишили його помирати! У них нічого не ворухнулося! І яка різниця, що вони були священиками чи левітами? Або що вони приносили жертви? Або що вони давали десятину з того, що мали? Ось що сказав їм Христос:

Матвія 23:23
«Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.»

Справедливість, МИЛОСЕРДЯ та віра — ось найважливіші речі, найголовніші як тоді, так і сьогодні. Вони є постійними й незмінними. І знову наш Господь каже:

Матвія 9:13
«Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.»

І знову в тому ж Євангелії, звертаючись до тих самих людей:

Матвія 12:7
«Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних..»

Бог прагне милосердя. І милосердя, повертаючись до Якова, стане нашим захистом на суді. Той, хто виявив милосердя, матиме його на свою користь у день суду. Як також каже нам апостол Петро у своєму першому посланні:

1 Петра 4:8
«Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!»

Милосердя — це прояв любові. Не можна бути милосердним, якщо не любиш. І не можна любити, не маючи милосердя! Отже, любов покриє безліч гріхів. Милосердя перемагає суд! Але якщо немає милосердя, то й суд буде безмилосердним! Як ще раз сказав нам наш Господь:

Матвія 6:14–15
«Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших»

Вам буде прощено, якщо ви простите. Якщо ви проявили милосердя, то й вам буде проявлено милосердя. Ми всі помремо, а після цього настане суд. Ми всі постанемо перед Христом, щоб отримати свою нагороду відповідно до того, що ми зробили. І навіть якщо ми чинили неправильно — що є абсолютно певним — але проявляли милосердя до своїх ближніх, і навіть якщо ми мали багато гріхів, але мали в собі любов, проявляли милосердя до свого ближнього, не проходили повз і не залишали пораненого помирати, а перев’язували його рани, піднімали його та допомагали йому — тоді ці вчинки заступатимуться за нас і покриватимуть наші провини. Вони скасують суд; вони зроблять його неіснуючим. Саме в цьому сенсі я розумію Івана 5:24:

«Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.»

Хто не постане перед судом? Той, хто слухає Слово Боже і «вірує» в нього лише інтелектуально, розумово, не втілюючи його на ділі? Ні! Господь має на увазі не таких. Він чітко це пояснив:

Матвія 7:21–27
«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня! Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!»

Не теоретична, інтелектуальна «віра» дарує нам вічне життя, а активна, жива віра, що втілюється на ділі — отже, віра, яка ВИКОНУЄ волю Божу. Тож той, хто справді вірить, виконуючи волю Божу — а любов і милосердя лежать у самій основі Його волі, — той, так, не зазнає суду. Для нього милосердя стане його гордістю того дня, і суд не матиме над ним влади. Теоретична віра, яка існує лише в розумі й не супроводжується любов’ю та милосердям, просто не є вірою. А для тих, хто не виявив милосердя, суд також буде безмилосердним! Не майте щодо цього жодних ілюзій.

Тож ходімо, брати й сестри, з милосердям і любов’ю до наших ближніх, і сприймаймо кожен день як нагоду поповнювати наш рахунок на небі вкладами милосердя та любові. Бо, як сказав нам наш Господь:

Матвія 5:7
«Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.»